вівторок, 1 вересня 2015 р.

ХВАЛИТИ БОГА ОЗНАЧАЄ ДУМАТИ ПРО БОГА

«Вдячний псалом. Уся земле, покликуйте Господу! Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом! Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська. Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, ім'я Його благословляйте, бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!»
Псалми 100:1-5 

Щоб хвалити Бога я маю думати про Нього. Причина того, що ми мало хвалимо Бога в тому, що ми рідко і поверхнево думаємо про свого Творця й Спасителя. 
Якщо я часто прошу в Бога – чи не є це думанням про Нього? Ні, бо коли у біді чи потребі людина просить, вона думає про себе.  
ПСАЛОМ 100 вказує, що думати про Бога і хвалити Його сприяє розуміння того, що Він наш Творець і що ми існуємо бо Він добрий, а також розуміння що ми належимо Йому, ми частина Його власності - Церкви. А ще справжня хвала виявиться у радості й пісні. 

понеділок, 13 липня 2015 р.

ЦЕРКВА У СУСПІЛЬСТВІ: ПОГЛЯД З ВИСТОТИ 18-ТИ СТОРІЧ



Неймовірний уривок одного з найулюбленіших текстів ранньохристиянської церкви невідомого автора - апологета "Послання до Діогнета". Цьому тексту понад 18 сторіч а він сучасний, гострий, свіжий, актуальний. Жоден інший текст так просто, глибоко і проникливо не описує парадоксальну природу церкви у суспільстві:

"Християни не відрізняються від інших людей ні країною, ні мовою, ні життєвими звичаями. Вони не населяють якихось-небудь особливих міст, не вживають якоїсь незвичної мови, і проводять життя, яке ні чим не відрізняється від інших. Тільки їхнє вчення не є плід думки або винахід людей, що шукають новизни; вони не схильні до якогось вчення людського як інші. Але, живучи в гелленських і варварських містах, яке кому дісталося, і, дотримуючись звичаїв тих мешканців в одязі, у їжі та й у всьому іншому, вони представляють дивний і воістину, неймовірний спосіб життя. 
Живуть вони у своїй батьківщині, але як прибульці; мають участь у всім, як громадяни, і все терплять як чужинці. Для них усяка чужа країна є батьківщину, і всяка батьківщина – чужа країна. Вони одружуються, як і всі, народжують дітей, тільки не кидають їх. Вони в плоті, але живуть не по плоті. Перебувають на землі, але є громадяни небесні. Покоряться ухваленим законам, але своїм життям перевершують самі закони. Вони люблять всіх і всіма бувають переслідувані. Їх не знають, але засуджують, страчують їх, але вони животворяться; вони бідні, але багатьох збагачують. Усього позбавлені, і у всім процвітають. Безчестять їх, але вони цим прославляються; поширюють на них наклепи, і вони виявляються праведні; лихословлять, і вони благословляють; їх ображають, а вони відплачують повагою: вони роблять добро, але їх карають, як лиходіїв; і покарані, радіють, начебто їм давали життя. Юдеї озброюються проти них як проти іноплемінників, і гелени переслідують їх, але вороги їхні не можуть сказати, за що їх ненавидять.
Словом сказати: що в тілі душа, то у світі християни. Душа поширена по всіх членах тіла, і християни по всіх містах світу. Душа хоча й в тілі, але вона не тілесна, так і християни живуть у світі, але вони не від світу. Душа, будучи невидима, знаходиться у видимому тілі; так і християни, перебуваючи у світі, видимі, але Богошанування їхнє залишається невидимим. Плоть ненавидить душу й воює проти неї, тому що душа забороняє їй віддаватися чуттєвим втіхам: так і світ ненавидить християн, від яких він не терпить ніяких образ, - лише за те, що вони озброюються проти його грішних задоволень. Душа любить плоть свою й члени, незважаючи на те, що вони ненавидять її, і християни люблять тих, які їх ненавидять. …Таке славне їхнє положення, у яке Бог призначив їх і від якого їм відмовитися не можливо..."

понеділок, 1 червня 2015 р.

ДВА СМЕРТЕЛЬНІ ГРІХИ БАТЬКІВ ПРОТИ СВОЇХ ДІТЕЙ

Роздуми над Словом у Міжнародний день захисту дітей

Чи ж жінка забуде своє немовля...? Ісаї 49:15
Перший гріх більше як очевидний бо абсурдний. Тому пророк Ісайя і задає риторичне питання - ні, це не нормально, щоб мама забула свою дитину. І все ж маємо визнати, що в Україні достатньо матерів і татів, які покидають своїх дітей, накликаючи на себе Божий справедливий суд (Малахії 3:5). У рідких випадках відмовляються при народжені чи підкидують. Але найпоширеніша форма відречення - це алкогогольна або наркотична залежності.  Діти таких батьків покинуті напризволяще і у кращому разі сусіди опікують ними, а в гіршому - вони робляться малолітніми бомжами і злочинцями. Думаю для церкви є поле діяльності в організації денного центру для служіння таким дітям: домогти виконати домашнє завдання, нагодувати, соціалізовувати через здорове дозвілля, християнську етику. 

Другий 'смертний' гріх батьків проти дітей здійснюється тоді, коли батьки 'боготворять' своїх дітей. Це особлива форма релігійного атеїзму, коли дитина займає місце Бога. Ради неї батьки готові на все - від потурання в усіх примхах до оплати випивки і хабарів, щоб 'відкупити' своїх злочинних діток від тюрми. 
Цей гріх підвладний усім, і священнослужителям в тому числі. Ось історія Ілії – його дорікає сам Господь Бог:
Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм. (1-а Самуїлова 2:29)
... Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх. (1-а Самуїлова 3:13)
Щоб батькам зберегти себе від гріха боготворення дітей, їм найперше потрібно понад усе любити Бога і Його Слово і шанувати Бога служачи різним людям. І по-друге, люблячи дітей не терпіти гріхи, до яких вони схиляються. Виховне слово має неабияку вагу і особистий приклад можуть допомогти. Коли батьки не можуть 'справитися' з гріхами своїх дітей вони повинні мати мужність і не соромитись просити про допомогу. 

Шановні батьки - захистіть своїх дітей від безцільного і безбожного майбутнього - вкажіть їм на дорогу до Бога, до Правди, бо так вони знайдуть повноцінне життя.  

суботу, 23 травня 2015 р.

Чого бідний? Бо дурний...

Таку приказку я пам'ятаю з дитинства. Сьогодні зрозумів, що найкраще вона стосується українців у сфері хабарництва. Бо саме наша народна дурість "узаконила" кругову систему давання і вимагання хабарів. І саме корупція і згода з нею робить нашу країну економічно паралізованою. Хоча по розуму і працьовитості не поступаємося найрозвиненішим західним країнам. Я бачив багато успішних українців на Заході, які мусіли виживати на батьківщині. Цікаво що вони "зі скрипом", все ж робилися законослухняними на дорогах, бо хабар – дорожче собі. Звичайно, недосконалість законодавства є теплицею корупції. Тому мусимо намагатися обирати до Ради фахівців. 
Цікаво, що найбагатші країни світу сьогодні - це країни з найнижчим рівнем корупції. Цікаво що всі вони зазнали значного впливу західного християнства і протестантизму зокрема. 
Коли є проблема, вирішення якої ускладнено державними органами, до якого бога звертаються українці - до Ягве чи до Мамони? Нажаль до Бога Творця рідше...
Біблійні слова про хабарництво відкривають а) древність цієї професії і б) Боже застереження з наслідками для людини і в) жорстокість Божої справедливості.
Ось тільки декілька уривків Святого Письма до теми:
- А хабара не візьмеш, бо хабар осліплює зрячих і викривляє слова справедливих. (Вихід 28,8)
- Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його. (Приповiстi 29:4)
- Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя. (Приповiстi 17:23)
- Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце. (Екклезiяст 7:7). 

четвер, 21 травня 2015 р.

ЧОМУ ВОЗНЕСІННЯ ІСУСА КРАЩЕ ДЛЯ НАС

Сьогодні Східна і багато євангельських церков святкують Вознесіння Ісуса.
Отдже уже 40 днів від Воскресіння і за 10 до спомину сходження Духа. Про цей день Ісус не задовго до суду сказав учням, що "краще для вас, щоб пішов Я" (Ів.16,7).
Чому краще?
Бо лише тоді прийде Дух - Бог, який наповнить послідовників силою, мужністю, знанням, прагненням любити, не властивою людині здібністю творити єдність багатьох протилежностей (церкву).
А ще краще, бо в Христі маємо "Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. " (І Ів.2,1).

неділю, 10 травня 2015 р.

Сьогодні День матері

Сьогодні День матері, а отже свято усіх бабусь, матерів, майбутніх матерів і взагалі усіх дівчаток і жінок, адже навіть не народивши, вам даний Богом унікальний, неповторний і незамінимий дар - бути жінкою. З чим вас і вітаю. Свято День матері глибоко біблійне у своїй суті, адже підкреслює саму серцевину жіночого покликання - дарувати життя, зберігати життя, плекати життя. 
Мені сумно, що вітання сьогодні не просто обрамленні згадуванням війни, а й відбуваються у час війни. У забороненому післявоєнному романі Василия Гроссмана, "Жизнь и судьба" є особливе речення:
Всі люди винні перед матір'ю, яка втратила на війні сина, і марно намагаються оправдатися перед нею впродовж історії людства. 
Тому моє перше побажання шановні жінки - щоб вам не довелось відправляти свої дітей, синів і дочок, внуків і чоловіків на війну. 
Про це ж і наша молитва разом з церквою. 
Моє друге побажання - ви, матері, формуєте душу грядущого покоління.
Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою Приповістки 1,8-9. 
Цей вінок і намисто ви зодягаєте своїми словами і вчинками, досвідом і почуттями, які ви розділяєте зі своїми дітьми .  Шануйте Бога, вашого Творця - ваша побожність і любов неповторні у відданості і щирості. Бо вам подаровано Отцем бути Його дочкою. 
Дитячий хор Ірпінської біблійної церкви вітає матерів


середу, 6 травня 2015 р.

ПСАЛОМ 50: НЕТОЛЕРАНТНЕ ПОСЛАННЯ ДО ЦЕРКОВНИХ ГРІШНИКІВ

А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш? Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув. Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав. Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете. Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері... Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої! Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати! Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу свою уважає, Боже спасіння йому покажу! (Псалми 50:16-23)
Чого мова йде саме про церковного грішника?
  • Бо вдає з себе релігійного - проповідує, розповідає, може і благовістить;
  • Чого вдає? Бо його віра оральна – видна лише по релігійних словах і промовах. Вчинки життєві говорять про не визнання Господнього повеління і непокору Божому Слову. 
  • Повторює ради власної вигоди (заробітку) чи власного задоволення (пожадливості) усе, чим грішать ті, хто Бога не знає і не визнає. 
  • Легко осуджує ближнього, особливо якщо той виявляє якість духовні устремління більші як він.
  • Вважає що Бог по благодаті все прощає – крізь пальці дивиться на його нечестиві вчинки, які стали його нормальним життям.
  • Вважає що гріх це хоч і погано але зовсім не страшно, бо є милуюча жертва Ісуса.
  • Ігнорує новозаповітне вчення про освячення від нечестивих справ і не прагне наслідувати Ісуса – лише використовувати. 
  • Забуває, що Вічний і Незмінний Бог то остання інстанція, далі апелювати нікуди і нікому. 
  • Забув, що з Богом ніякими десятинами і приношеннями гріх залагодити не вдасться, бо Його суд наскільки ж справедливо суворий, наскільки милосердна Його благодать. 

ВИХІД Є

  1. Щоденно каятися у гріхах і переступах і вдячно приймати прощення і милість від Господа. 
  2. Усі! свої вчинки у бізнесі і дозвіллі, у родині і хоббі орієнтувати і звіряти з Богом і Його словом. 
  3. Жити життям вдячної залежності від Божої ласки і Його волі. 


Господи Ісусе, це я грішний. Це я переступаю Твоє слово, навчаючи при цьому інших. Пробач мій непослух і лицемір'я, мої злочини проти Твоєї любові і благодаті. Пробач за зверхнє і погордливе відношення до ближніх, визнаю, що це Тебе, Творця зневажаю.
 Дай мені відвагу не переставати визнавати свою провину, яка б вона не була і приходити в упокоренні до Тебе. І прошу сили слухатися Твого Слова як би мені не подобалися спокусливі думки і слова інших. Дякую тобі за силу Ісусової смерті і воскресіння та за Духа Твого Доброго. 

Молитва "Отче наш" і дієва єдність церкви

Мене сьогодні особливо зачепив і надихнув роздум - пояснення Кипріяна (250 р.) початок молитви "Отче наш".
Насамперед Учитель миру і Наставник єдності не бажав, щоб молитва звершувалася особисто та індивідуально, так, немов той, хто молиться, тільки за себе молився. Справді, ми не говоримо ні “Отче мій, що єси на небесах” ні “хліба мого насущного дай мені сьогодні”; кожен з нас не просить про прощення тільки свого боргу, не молиться, щоб тільки самому не бути введеним у спокусу і визволеним від лукавого. У нас всенародна і спільна молитва, і коли ми молимося, то молимося не за когось одного, але за весь народ, тому що ми – весь народ є одне.
Не знаходжу кращих слів, щоб пояснити множину у молитовному зразку Ісуса. Єдність громади, взаємозв'язок і взаємотурбота характерні живому і помісному тілу Христовому. Справи продовжують молитви. А що, якщо молитви сучасних християн індивідуалістичні, а традиції осмисленного повтору Ісусового прикладу нема? То і справи перейняті собою і клопотання до Господа про себе головним чином. Де тоді громада - зібрання народу Божого? У неділю, святково зібрані і усміхнені - приготовлені і навчені співаки співають, пастори навчають (така їхня доля або робота). А чи є хліб щоденний у ближнього? А чого немає ймовірно спокушеного? А як з гнівом і підступом ближнього? А кого це сильно цікавить, головне щоб я більш менеш виглядав і богослужіння не було нудним.
За Ісусовим прикладом виявляється навіть до Господа я насамперед приходжу як частин цілого. Я ЧАСТИНКА ЦІЛОГО! Одна і не особливо значна, але цінна в Божих очах. І все ж частинка.
Сучасним християнам по-новому треба вчитися старій молитві. Щоб закарбовувати у свідомості, пам'яті і ментальності, що МИ - ЧАСТИНА НАРОДУ БОЖОГО, до нього належимо, про нього турбуємося, бо "МИ - ВЕСЬ НАРОД Є ОДНЕ".

понеділок, 4 травня 2015 р.

ПСАЛОМ 49: НЕТОЛЕРАНТНЕ ПОСЛАННЯ ДО ЗАМОЖНИХ

Чоловік, що живе в багатстві нерозумно, подібний до скотини, яка гине. Пс.  49,21

Жити розумно згідно з автором псалму це: 
- жити у свідомості того, що людина належить Богові і залежить від Нього;
- пам'ятати про неминучу смерть;
- не жити самозакохано і самонадіяно
- розуміти, що майно і кошти мають тимчасову цінність. 


суботу, 2 травня 2015 р.

18 РОКІВ ТОМУ...

... почалася війна в Алжирі, Білл Клінтон вдруге став президентом, з’явилося вперше ДВД, королева Британії відкрила свій сайт, два великі землетруси на Кавказі та Близькому Сході забрали життя майже трьох тисяч людей, загинула принцеса Діана, Білорусь і Росія офіційно заключили союз… Таким в історію увійшов 1997 рік. 
А ще в цьому році Бог через Костянтина та Анжелу Гончарових покликав до життя помісну Церкву, Біблійну, Ірпінську… Якою пам'ятається мені церква на початку? Сімейною - спілкування родинами, свята для сімей. Відкритою - до дітей і молоді, до гостей, до усіх. Біблійною – все, що робилося або що не робилося служителі запитували себе - а що вчить Біблія? Але ж інші роблять ось так і так... А вчення біблійне дозволяє нам чи забороняє нам, чи надає нам своє право вибору робити так і так. 
У 2002 другому році з огляду на мрії і бачення церкви ми розпочали спорудження нашого церковного приміщення. Ми бачили і бачимо його як багатофункціональне приміщення, яке щоденно використовується дітьми і підлітками, молодими людьми і сім'ями, чоловіками і жінками, усіма, хто шукає щоб служити чи потребує щоб послужили йому. Ми молимося і жертвуємо щоб довершити почату справу, адже відчуваємо серйозну необхідність усієї споруди. 
Річниця – то подія значна, вартна подяки Господеві, бо через 18-річне служіння тисячі людей почули про Спасителя Ісуса, більше двох сотень прийняло рішення стати Його послідовниками, тисячі молодих людей та дітей через спортивні, культурні та просвітні заходи могли дотикнутися до духовно-здорової атмосфери. 
У видінні апостолу Івану Господь дав наступне послання для церкви: 
І до Ангола Церкви в Філядельфії напиши: Оце каже Святий, Правдивий, що має ключа Давидового, що Він відчиняє, і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, і ніхто не відчинить. Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив, і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся...  Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав. (Об'явлення 3:7-8,11) 
Так, у нас сьогодні в місті, в країні відкриті двері - не ми, Господь їх відкрив. Це означає що життя і праця церкви зфокусовувана на тому, щоб вести якнайбільше людей до близьких і зростаючих стосунків з Спасителем Ісусом Христом. 
За ці рокаи наша церква стала найбільшою релігійною громадою в Ірпені і це означає що Господь Ісус доручає нам ще більше відповідальності – світло Його вчення проголосити кожному, хто ще близько не знає Ісуса, любов і милосердя принести у доми й родини, які мають особливі потреби. Ми можемо бути слабкі з огляду на те, як швидко росте і змінюється наше місто, але сила Господа і істина Його Слова утверджує нас. На нас лежить відповідальність бути ради Господа Ісуса найкращими в місті працівниками і вчителями, учнями і студентами, підприємцями і благодійниками щоб люди бачачи наше життя і вчинки прославляли нашого небесного Отця. Бо ми, Ірпінська Біблійна Церква є Божим світильником, світло якого відкриває хрест Ісуса, Його спасіння, Його правду людям Ірпеня, Бучі, Госптомеля, Ворзеля, Києва і далі.  

неділю, 19 квітня 2015 р.

ДЕНЬ 15: ФАКТИ ВИРІШУЮТЬ УСЕ?

Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! (Вiд Iвана 20:27)

Чи послухався Хома Господа? Нема причини сумніватися в цьому і нема причини про це сперечатися. Проблема в іншому – наскільки всетаки вирішальні докази для людини, яка хоче вірити? Чи віра не потребує доказів а все сприймає беззаперечно?
Для мене це важкі запитання, є лише спостереження. Дружина мого діда була щирою і благочестивою християнкою, а він співчував комуністам і шукав докази для того, щоб вірити.  Наприкінці життя він таки схилився в користь віри і допомогою йому стали свідоцтва відомих християн-учених. 
Мій інший дід тримався віри перед лицем усього села. Лише його і сусідня родини належали до баптистської громади з сусіднього села. Його віра була тиха і трудова, доказана багатьма десятиліттями чесної, надійної і якісної роботи і спокійною на миролюбивою вдачею. Він не шукав доказів - його життєве свідоцтво для багатьох згодом стало доказом віри. 
Точно немає одного шляху віри - один приходить через численні сумніви і вагання, пошуки і докази, іншому віра немов би дається і він з усією довірою тримається написаного Слова. Мабуть воно єдине, яке можна рекомендувати для шукаючих Бога. Коли Ісус розповів про багача і Лазара то виклав своє розуміння того, що потрібне для віри. Виявляється Слова Божого вистачає, а кому мало, тому і чудо воскресіння мертвих не допоможе. Як це не допомогло свідкам Ісусових чудес не кричати "розіпни". 
Чи погано сумніватися і шукати доказів? Не настільки, як вдавати віру, тримаючись неосмисленої традиції. Чи можна вірити, приймаючи Слово на віру? Можна, хоча це не визволяє від закрадання сумніву. Історія Хоми вказує на те, що шукаючий таки знаходить. Ісусу не минає складних долей бо Він наш Господь і наш Бог. І якщо воскреслий Ісус знову і знову являвся своїм послідовникам - то напевно й тому, щоб надати ще один аргумент в корить віри у Месію.

ДЕНЬ 14: ІСУСОВА АТМОСФЕРА

Вийшовши з човна на берег, вони побачили там розкладене вогнище, на якому пеклася риба, а поруч лежав хліб... І це було вже втретє, як Ісус з’явився Своїм учням після того, як Він воскрес з мертвих. (Від Іоана 21:9, 14)

           
Автор Євангелії поміщає нас в особливу атмосферу. Семеро учнів  намарно працювали не покладаючи рук. Результат нічної роботи - відсутність будь-якого результату. Та коли з'являється Ісус, усе починає дивним чином мінятися. Спочатку зловилося безліч риби у час, коли ловитися вона не повинна. Тоді для утомлених рибаків хтось уже приготував сніданок. Згодом вирішується психологічно-моральна проблема – камінь звалюється з душі Петра і він дістає перспективу і завдання. А ще все якось стало на свої місця – є Учитель, а навколо Нього учні. Знову як і раніше. Учитель умівє об'єднувати, впорядковувати і зфокусовувати. А ще вміє смажити рибку і роздобувати хліба... Хочеться жити і працювати, йти і служити. 
Мене захоплює описання того ранку, коли воскреслий Ісус втретє з'являється учня. Здається, що все просте, вчинене Ісусом є вкрай значним, бо пронизане деталями щирої уваги до людей, з якими Він має справу. У діях Ісуса є щось таке, що подібне на ніжну любов. Колись апостол Павло зрозумівши, буде про це ж вчити християн в Римі: "Будьте братолюбні один до одного з ніжністю..." (12:10)
Приклад Воскреслого є дороговказом для кожного християнського лідера-служителя. Не всім це властиво і багатьом, як мені, дається важко, але Господь виказує таке тепло і добрість, що я не можу не слідувати за Ним. А якщо Він продовжує служити мені, то як можу не служити братам...

суботу, 18 квітня 2015 р.

ДЕНЬ 13: Я Є ХТО Я Є

...третього дня Він воскрес за Писанням, і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам. А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона. (1-е до коринтян 15:4-10 UBIO)

Ісус після воскресіння з'являвся людям. Досвід таких зустрічей докорінно змінював людей. Вони сповнювалися глибокою довірою до Учителя, найретельнішим чином згадували усі Його слова вчення (згодом дехто з них навіть їн записав у Євангелії) і намагалися кожному єрусалимлянину сказати що Учитель Ісус то таки насправді Месія. 
Цікаво що сила Ісусового воскресіння дієва і після того, як він вознісся. Шауль, чи як на грецький лад - Савл тому свідок. Ісус перестрів і відкрився йому, чоловікові, який з благочестя готовий був убивати іншодумців. 
Три дні потрібно було людині гострого розуму, глибокої освіти і ревнивої побожності щоб усе переосмислити з нової перспективи - Ісус з Назарету таки живий і Він насправді Месія. 
... Чого тільки історики і богослови не напишуть про апостола Павла (малий - таке латинське ім'я взяв Савл) - і будуть мати рацію бо його вклад у Боже Царство неймовірно великий. Так ап. Павло пересадив християнську віру з юдаїзму до язичників, він допоміг зформуватися християнському богослов'ю, бо ясно у світлі і дусі Ісусового вчення відділив Церкву всіх народів від національної релігії Ізраїлю. 
Про себе Павло напише найгірші слова, обізвавши себе недоношеним лише щоб підкреслити свою виключну залежність від благодаті. Благодать – це унікальна Божа милість, яку не можна ні заслужити ні заробити але яка єдина здатна підняти людину і наповнити її божественною силою любові. 
"...благодаттю Божою я те, що є" - це істина, яку про себе може сказати лише правдиво велика Божа людина, яка чогось досягнула через зустріч з воскреслим Ісусом. Бо знає, що усе, ким вона є – це виключно Божа добрість і благодать. 
Чому ж так мало християн досягають чогось значного як Павло апостол? Бо не слухняні радикальному послуху і упокоренню щоб діяти залежно від Божої благодаті. 

четвер, 16 квітня 2015 р.

ДЕНЬ 12: ЩО ЗНАЧИТЬ ВІРИТИ В ДУШІ?

Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. Але Бог воскресив Його з мертвих! Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. (Дiї 13:29-31)

В стрічці новин соц. мережі натрапив на дещо саркастичний вислів. 
     

Вислів має на меті поконфронтувати з такою модерною тезою, що релігія то виключно інтимна справа і про це не говорять. Вірить людина собі глибоко в серці і це її приватна справа. Безперечно, вірування завжди зачіпають глибинну суть особистості і є реальністю серця. 
І все ж... В серцевині самої християнської віри закладене розуміння, що вірою діляться і це та внутрішня категорія, яка завжди має своє видиме вираження. Насамперед віра визначає мислення. Тоді віра і мислення визначають дії як у звичних життєвих обставинах, так і особливо у критичних. 
Для християн також категоричної важливості має розуміння, що віра розділяється і підтримується колективно - на церквоних богослужіннях і в домашніх групах.
З досвіду життя першої церкви довідуємося, що свідки воскреслого Ісуса розповідають про Спасителя іншим людям. Бо вірити у Воскреслого означає розповідати про Нього. Таким чином для сповідуючого живого Ісуса християнина вірити в душі ідентичне розповіді про свою віру іншим і розділення її у колі церковної родини. 

ДЕНЬ 11: ВПЛИВОВА МЕНШІСТЬ




Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! Дії Апостолів 2:32

Чи може невелика група людей, які думають по-іншому як більшість мати вплив у суспільстві? Історія і сучасні спостереження говорять що так. Такі групи мають ряд спільних рис, які кидаються у вічі.
По-перше, їм притаманна безперечна переконаність  в істинність і принципову важливість того, що вони цінують і у що вірують.

По-друге, їм притаманна феноменальна єдність – вони неабияк об’єднані навколо того, у що вірують та що цінують.
По-третє, їм властива безстрашність та заповзяття у поширені своїх ідей та вірувань. Вони взагалі не бачать перепон на своєму шляху і вони нестримні.
І по-четверте, усіма ними рухає якась потужна внутрішня сила – когось ненависть, когось матеріальна зацікавленість, когось жадоба до слави чи влади, а кимось рухає сила любові до Особи.
Першоапостольська церква – це невелика група чоловіків і жінок, об’єднаних вірою у воскреслого Ісуса, яких наповнила любов до Нього, бо Він став їхнім Паном і Спасителем. Його воскресіння вдихнуло в них непорушну віру в істинність Його вчення і взагалі забрало страх перед зовнішнім, часто ворожим суспільством.
Об’єднані, невтомні та безстрашні вони, хоч і перебували в абсолютній меншості не просто до римської імперії але й навіть юдейського суспільства, пронесли вістку про Воскреслого Ісуса Христа так, що за життя одного покоління Христова Церква поширилася по усій безкраїй імперії.
Для сучасного християнина, який живе в секуляризованому суспільстві епохи постмодерну, важливо не випустити з виду, що його сила, безстрашність та заповзяття криється у певності Христового воскресіння та любові до Господа Ісуса. Це робить людей Ісусовими свідками.
Сьогодні помісна церква може бути отакою впливовою меншістю, яка не залежно від розміру та наявного ресурсу, не залежно від епохи і суспільства зможе проголосити вістку про Спасителя Ісуса усім. Це можливо при уміві - вона (церква) житиме живою вірою у Воскреслого Ісуса, буде навколо Нього об’єднана та через любов до Нього буде безстрашною та заповзятою у свідоцтві.
Дійсне і протилежне – сучасна церква безсила перед викликами сучасності бо Бог далекий і недоступний, бо віруючі об’єднанні навколо сімейних чи приватних інтересів та натхненні заздрістю та жадібністю. Така меншість приречена хоча її ніхто не буде чіпати і вона нікому нецікава і не потрібна. А Ісусове воскресіння згадується лише як традиційне привітання за ситним сімейним столом.
... Хто пережив зустріч з Воскреслим, той стає Ісусовим свідком, бо не може ним не бути!

середу, 15 квітня 2015 р.

ДЕНЬ 10: ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА



Хто і коли її винайшов? Думаю, це сталося ще в райському садку, коли Єву, запитуючи про заборонений плід, тричі обманули, двічі привели до глибоко сумніву у добрості і милосерді Бога. Сатана від початку людства веде інформаційну війну проти творива, використовуючи усі доступні кожному поколінню засоби. Його мета проста – затуманити правду сумнівом і заплутати неправдою, що неодмінно привести людину до розчарування Богом - Творцем.
Ось особливий приклад:

Порадившись із старійшинами, ті вирішили дати воїнам багато грошей, наказавши: «Розповідайте всім, що учні Ісуса прийшли вночі й викрали Його тіло, поки ви спали". (Від Матвія 28:12-13)

Матвій вказує, що така, на перший погляд, абсурдна ідея - відверто обманювати не така вже й безперспективна і навіть живуча: "І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні" (Від Матвія 28:15). До речі, брехня має бути брутальною – так люди швидше повірять. "Дати грошей" і ходити по місту щоби брехати - це відома метода, через яку масмедія ніколи до кінця світу не перестануть існувати.
Сьогодні роль солдатів які за гроші по місту брехню розносять виконують засоби масової інформації - електронні та друковані газети й журнали, онлайн і офлайн телебачення та радіо. Засоби інші, мета і метода таж сама. Друкується за гроші інфомація, яка так чи інакше впливає на її споживачів. Гірше за все є те, що те, що в наш розум потрапляє не може не впливати на нього.
Досконалою ілюстрацією є останній рік, у якому рекорд по зломаному довір'ю не лише між братами та сестрами, батьками й дітьми сусідніх країн, але й між одновірцями. Ні кровний, ні релігійний союз не встояв перед всемогутністю засобів масової інформації які продовжують контролювати усе.
Є лише один вихід - свідомо прийняти рішення максимально обмежити себе у поглинанні зовнішньої інформації зі ЗМІ і відновити довіря до живих і близьких людей - рідних по тілу та близьких по духу. Тоді ми й зможемо почути історію зміненого Воскреслим людського життя і зможемо ... повірити знову.
У нас немає іншого способу вірити в Ісуса, зростати в довір'ї до Нього як не через Солово і свідчення живих людей про Нього і силу Його воскресіння.