ДЕНЬ 3: ТЕРПЕЛИВІСТЬ і ВІРА

Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете. Луки 21,19

Коли Ісус проводив останні дні з учнями, думаю багато що Йому хотілося б їм сказати - доброго, надихаючого, застерігаючого. Але посеред усіх слів найгучніше і найгостріше звучить слово про гірку правду майбутнього – їх, учнів, будуть переслідувати, їх будуть тягати на допити, їх будуть вистережувати і саджати. Цього мало? Більше як досить, але це ще не все, – не всі виживуть: одні будуть закатовані, інші згноєні в тюрмах, одні будуть розстріляні, іншим просто повідрізають голови... Як жити і вижити посеред погрози, війни, насильства і несправедливості?

2.04.15. У Кенії ісламісти розстріляли 148 студентів-християн

Ще рік тому ми, українці, читали про подібні звірства радикальних ісламістів проти християн Єгипту, Сирії, Судану, Індії, Ірану, а сьогодні Кенії зі слабеньким співчуттям, радіючи миру і благополуччю в рідній неньці "що в Бога за пазухою". Але тут грянув спочатку Майдан, потім анексія Криму, тоді сепаратистські захоплення на Сході а далі повноцінна війна з ворожими найманцями, чужинськими градами та танками... В окупованих районах почали відбиратися не православні доми молитви, з'явилися перші катовані і вбиті протестанти. По Україні роз'їхалися перші біженці і солдатські гроби... Ненависть, лють, злість, нерозуміння охопила багатьох українців християн.
Не кожній нації і далеко не кожному поколінню доводиться вчитися терпінню через уроки обставин, які змушують страждати усю націю. Але Господь і тут не помилися, не сховався, не забув, нікуди не дівся – Він про все попередив – так, тоді, за три дні до свого розп'яття... Хоча пройшло двадцять сторіч, але ж нічого по суті не змінилося, бо гріх первородний в людині той же…
Терпеливість... – нам українцям здавалося, що ми дуже терпелива нація, але як виявила війна ми терпеливі головним чином до своїх промахів, до своєї ліні, байдужості, до своєї корупції. Ми терпеливі поки іншим зле. Але нас покидає будь яке терпіння коли справа заходить за нас. І тоді боляче, гірко, розчарування, розпач, німа туга, тупа печаль разом з гнівом, ворожнечістю, прагненням помсти... 
Для мене терпеливість – це здібність, не роблячися байдужим і черствим, приймати без нарікання і депресії будь-які зовнішні випробування як такі, які допущені Богом. Терпеливість – то виносливість у затяжному протистоянні, коли ти не тратиш надію, віру, любов. Терпеливість – то готовність знову допомагати, знову всупереч попереднім підставам виявляти довір'я, готовність простягати вкотре руку допомоги. У терпеливості криється надпотужна сила, бо обезсилює кожен, хто її тратить. Терпелива людина виходить з будь-якої ситуації сильнішою, добрішою, щирішою, мужнішою – бо проявила довір'я Богові у найважчі моменти життя і вистояла не зневірившись. Нетерпеливий зневірюється і губить віру – єдиний міцний ґрунт у час війни, кризи, зміни.  Але хто покладається на Воскреслого, Того, Який переживши морок смерті і повернувся, той здобуває життя повне і насичене, бо так виглядає Ісусове життя.