І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому... (Вiд Марка 15:19 UBIO)
У знущанні над ув'язненим є щось очевидне демонічне - це коли людина використовує свій талант, фантазію і творчість щоб фізично і душевно спричинити біль і максимально принизити уже зв'язаного, безсилого, уже деморалізованого і ще законно не засудженого в'язня. Пригадую огидний і цинічний "парад військовополонени" організований днр у Донецьку - очевидна самохваленість, яка, сподіваюся дочекається свого трибуналу.
Але навіть наші вояки не зазнали такого приниження від військових противників як Ісус спочатку від "своїх" а за годину від римлян. Думаю знущання для Ісуса-Людини були невиносимі через Його чистоту і невинність. А ще страшний гріх, який лежав на Ньому був а) не Його і б) це були гріхи усього людства за всі часи.
Що значили людські знущання для Ісуса-Бога мій розум немає жодної ідеї. Я бачив як діти іґнорували і насміхалися над батьками, я спостерігав як підлеглі не люблять начальство, бачив школярів, які капостили своїм учителям. Але важко проникнутися в розуміння того, як я, творіння, можу плювати в лице Творця? Що має бути зі мною, сотвореним, щоб свого Творця я бив по голові? І яким таким правом я можу іронічно, ідіотсько регочучи, кланятися перед обпльованим і побитим Життєдавцем, через Котрого я взагалі можу існувати?
Страстная п'ятниця найгіршим чином малює не єврейських і римських суддів і солдат а само людство і мене. Це я убив Спасителя, це я плював йому в обличчя і бив Господа і Творця по голові. Бо я - нікчемне творіння і ниций грішник. Саме мій гріх разом з гріхом мого предка Адама зробив Ісусову смерть незворотньою, оскільки наш Батько полюбив нас всупереч тому, які ми є. І те, що сьогодні ми прощені і помилувані і долучені до синів Божих знову то це тому, що Спаситель не зійшов з хреста, але вмираючи просив за нас вбивць Творця щоб помилував і пробачив... Така справжня любов.
Немає коментарів:
Дописати коментар