ДЕНЬ 15: ФАКТИ ВИРІШУЮТЬ УСЕ?

Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! (Вiд Iвана 20:27)

Чи послухався Хома Господа? Нема причини сумніватися в цьому і нема причини про це сперечатися. Проблема в іншому – наскільки всетаки вирішальні докази для людини, яка хоче вірити? Чи віра не потребує доказів а все сприймає беззаперечно?

Для мене це важкі запитання, є лише спостереження. Дружина мого діда була щирою і благочестивою християнкою, а він співчував комуністам і шукав докази для того, щоб вірити.  Наприкінці життя він таки схилився в користь віри і допомогою йому стали свідоцтва відомих християн-учених. 

Мій інший дід тримався віри перед лицем усього села. Лише його і сусідня родини належали до баптистської громади з сусіднього села. Його віра була тиха і трудова, доказана багатьма десятиліттями чесної, надійної і якісної роботи і спокійною на миролюбивою вдачею. Він не шукав доказів - його життєве свідоцтво для багатьох згодом стало доказом віри. 

Точно немає одного шляху віри - один приходить через численні сумніви і вагання, пошуки і докази, іншому віра немов би дається і він з усією довірою тримається написаного Слова. Мабуть воно єдине, яке можна рекомендувати для шукаючих Бога. Коли Ісус розповів про багача і Лазара то виклав своє розуміння того, що потрібне для віри. Виявляється Слова Божого вистачає, а кому мало, тому і чудо воскресіння мертвих не допоможе. Як це не допомогло свідкам Ісусових чудес не кричати "розіпни". 

Чи погано сумніватися і шукати доказів? Не настільки, як вдавати віру, тримаючись неосмисленої традиції. Чи можна вірити, приймаючи Слово на віру? Можна, хоча це не визволяє від закрадання сумніву. Історія Хоми вказує на те, що шукаючий таки знаходить. Ісусу не минає складних долей бо Він наш Господь і наш Бог. І якщо воскреслий Ісус знову і знову являвся своїм послідовникам - то напевно й тому, щоб надати ще один аргумент в корить віри у Месію.